- пресбітерій
- (грец. — старший)1. У ранньохристиянських церквах та частина інтер'єра католицького храму, що розташована за вівтарем-престолом і оточена рядами сидінь для сановного духовенства.2. Вся частина храму навколо вівтаря-престолу, яка відведена для богослужіння і духовних осіб та підвищена на кілька сходинок над загальним рівнем підлоги молитовного залу (порівн. хор).
Тимофієнко В. І. Архітектура і монументальне мистецтво: Терміни та поняття / Академія мистецтв України; Інститут проблем сучасного мистецтва. — Київ. 2002.